16 листопада у світі відзначають День рукоділля. Ще здавна люди проявляли свою творчість та уміння у різних майстерних техніках, з покоління в покоління передаючи ці навички. Збереглися традиції ручної роботи і до сьогодні. Техніки і тематика видозмінюються, але актуальність — ніколи. Україна багата на народних умільців, на господинь, чиї невтомні руки плетуть, вишивають, ліплять тощо. В нинішній тривожний час такі вміння втілилися у зовсім несподівані напрямки. Надзвичайно популярною стала патріотична тематика, яка прослідковується у найрізноманітніших виробах майстринь. Оксана Васюкова, жителька нашого міста, виготовляє патріотичні іграшки, в’язані гачком. Об’ємні, яскраві, виконані у сучасній техніці та з використанням найкращих матеріалів, вони можуть стати чудовим подарунком чи доповненням вашого інтер’єру. Частину виручених коштів використовує на волонтерство. Займається творчістю та рукоділлям Оксана ще з раннього віку. Згадує, як любов до виготовлення різноманітної краси їй прищеплювали мама та класна керівниця, що викладала працю в школі. В’язання гачком та шиття стало справжнім її захопленням і, завершивши школу, вирішила обрати шиття своєю професією. Отримавши необхідні навички та знання, жінка продовжила займатися рукоділлям та і донині шиє та в’яже. Та окрім буденних замовлень, з настанням повномасштабної війни, Оксана вирішила застосувати свої уміння і задля допомоги нашим бійцям, познайомившись з місцевими волонтерами. “Вперше прийшла до Палацу культури, щоб передати продукти та медикаменти, — розповідає Оксана, — і вже тут познайомилася з жінками, які в’язали балаклави. Я ж запропонувала свою допомогу — на внутрішню частину кожного виробу потрібно було підшивати флісові підкладки і частину цієї роботи я взяла на себе. З настанням весни, теплі вироби втратили свою актуальність і я почала думати про пошив літніх балаклав. З чоловіком ми закупили багато тканини та разом з іншими жінками-рукодільницями приступили до роботи. Загалом, впродовж літа, нашила виробів близько із сорока метрів тканини”. На жаль, війна продовжується, скоро зима і актуальними знову стають теплі вироби, тому попереду багато роботи. Оксана розповідає, що вражена єдністю і працьовитістю рукодільниць нашого міста і ніколи не думала, що так багато людей стануть займатися цим напрямком. Загалом майстриням міста довелося опанувати новий “вид мистецтва” — плетіння маскувальних сіток і “кікімор”. Смужка за смужкою, вузлик за вузликом, стібок за стібком — фронт робіт, який характерний не лише майстерністю, а й душевним теплом і своєрідним оберегом. Адже зроблене руками — зроблене з душею. І майстрині нашого міста невтомно плетуть полотно нашої майбутньої Перемоги. Олександра ДЗЮБА
