Загальноукраїнські тенденції та посівна у Ватутінській громаді
Посіяти зернові і зібрати врожай – одне із пріоритетних завдань на підконтрольних Україні територіях. За тим, що і скільки сіють українці, спостерігає весь світ. Адже Україна – один із найбільших постачальників пшениці, ячменю, кукурудзи та олії у світі. Без українських зернових світ чекає велика продовольча криза. Але найперше Україна повинна подбати про власні продуктові запаси. Як війна впливає на аграрну сферу? Цю тему ми дослідили разом з Центром громадського моніторингу та контролю і проілюстрували на прикладі Юрківського СТОВ імені Ватутіна. Що і де сіють?
У Міністерстві аграрної політики та продовольства підрахували, що цьогоріч площа ранніх ярових культур становитиме 14,403 млн га, що на 2,513 млн га менше від минулого року. У відомстві очікують принаймні 75% виконання плану посівних.
Станом на кінець квітня, аграрії засіяли 70% від прогнозованих площ ранніх ярових. За інформацією Мінагрополітики, у 9 областях посівна ранніх культур повністю завершена. Це Вінницька, Волинська, Закарпатська, Кіровоградська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська та Хмельницька області.
За даними Мінагрополітики, найбільше українські аграрії посадили соняшника (896 тис. га), ярого ячменю (802,2 тис. га), картоплі (366,2 тис. га), кукурудзи (323,2 тис. га), ярої пшениці (164,4 тис. га), цукрових буряків (155,6 тис. га), вівса (127,4 тис. га). Також посіяно сою, ярий ріпак, горох, гречку та просо.
При цьому, 7,6 млн га полів зайняті під озимою пшеницею, житом, ячменем, а 1,4 млн га — під ріпаком. Наразі невідомо, яка частина цих площ потрапила у зону активних бойових дій чи окупацію.
Воєнні перешкоди
У деяких районах посівна кампанія під загрозою зриву через заміновані росіянами поля, знищену сільгосптехніку, вкрадене зерно чи брак робітників. У деяких регіонах питання сіяти взагалі не стоїть, тому що там тривають активні бойові дії. Поля у районах, прилеглих до зон бойових дій, всіяні вибухонебезпечними предметами. Зокрема, частинами ракет, снарядами, гранатами. Така небезпека існує у Чернігівській, Сумській, Харківській областях.
У Луганській області посівна не розпочалася через активні бойові дії. Хоча окупанти у Сватівському районі намагаються змусити фермерів сіяти під обстрілами. Причому майбутній урожай окупанти планують відібрати. Схожа ситуація у тимчасово окупованій Борівській громаді на Харківщині. Там російські війська пошкодили або викрали с/г техніку, а тепер вимагають від аграріїв почати посівну.
Загрози світовій продовольчій безпеці
За словами першого заступника міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, у 2021 році Україна постачала с/г продукцію до більш як 180 країн світу, причому 30% експорту йшло до ЄС. Загалом Україна забезпечує продовольством 400 млн людей у світі.
Найбільш залежні від української пшениці країни Африки та Середнього Сходу. Для прикладу, 28% пшениці, яку споживає Індонезія, завезено з України. У Бангладеші — 21%. У Єгипті 80% пшениці є імпортом з України та РФ.
Війна, яку росія розв’язала в Україні, уже зачепила 25% світової торгівлі зерном і спричинила продовольчу інфляцію. Якщо росію не зупинити, то світ чекає продовольча, енергетична і фінансова кризи, наголошують експерти.
Посівна у громаді
Директор Юрківського СТОВ Олександр Левенець розповів нашому виданню про посівний сезон 2022 року. Попри ситуацію в країні робота на підприємстві триває: “Крім робіт з озиминою (400 гектарів пшениці) ми вже посіяли 400 гектарів цукрового буряка, 460 гектарів соняшника. На черзі силосна та зернова кукурудза — нею буде засіяно близько 900 гектарів” — роз’яснює Олександр Валерійович. Загалом, посівні роботи тут тривають з кінця березня і до травня включно, звісно, зважаючи на погоду.
Володимир Мельник працює у СТОВ імені Ватутіна вже десять років. Дев’ять з них чоловік обіймає посаду головного агронома. Його основні функції це контроль за посівом, якісний догляд за рослинами, контроль за чітким дотриманням технологій. Обробка землі хімічними та біологічними засобами теж відбувається під керуванням Володимира. Усіх технологій потрібно дотримуватися дуже ретельно, слідкувати за роботою, давати настанови механізаторам та іншим працівникам і, що немало важливо — прогнозувати: погоду, залежну від неї врожайність, результати посівної. “Літо цього року буде спекотне і посушливе. Це, звісно впливатиме на врожайність, — ділиться своїм аграрним передбаченням Володимир, — погода буде схожою, як була у 2018 році”. Є цікава “формула” в такому анонсуванні — погода повторюється приблизно кожні п’ять років і це можна відстежити за журналами, у яких такі дані фіксуються. “А от дощу сьогодні не буде”, — запевняє Володимир, кинувши досвідченим поглядом на хмари, що збираються над полями.
Обробляють ґрунт культиватором — це агрегат для обробки, компактомат.
Наразі триває посів кукурудзи. Її засівають з допомогою нової пневматичної сівалки точного висіву. Таку техніку 2022 року випуску придбали для господарства цьогоріч. І ось вона вже в роботі. Обладнана за найновішими технологіями сівалка має спеціальні монітори, комп’ютери, з допомогою яких можна якнайточніше відрегулювати увесь процес — норма висіву насіння, подача насіння, витрата добрива, розходомір висіву, відслідковування кількості двійників та пропусків та багато іншого. До слова, таких сівальних машин лише дві в Україні і одна з них тепер сприятиме врожайності нашої громади. Посів, завдяки такій техніці та умілій роботі механізаторів і агрономів, триває цілодобово.
І попри те, що підприємство знаходиться на мирній території країни, все ж війна накладає свої відбитки на процес і тут. Логістичні проблеми, дефіцит палива, здорожчання компонентів: засоби захисту для рослин, міндобриво, паливо тощо — усе це позначається на сьогоднішній діяльності і на перспективах підприємства у майбутньому. Проте, Олександр Валерійович впевнений, що українцям цьогоріч сільськогосподарської продукції вистачить і дефіциту не буде точно. А от щодо експорту — тут питання складне. І якщо не вдасться реалізовувати зерно в інші країни, то в самій Україні вирощена продукція може впасти в ціні.
Та все ж роботи тривають. Не втрачаючи надії у краще, працівники підприємства роблять свою роботу.
“Щодо змін у колективі — троє працівників Юрківського СТОВ пішли захищати Батьківщину. Нині вони також на полі… але на полі бою. А загалом відтоку працівників на підприємстві не спостерігалося за ці два місяці — всі на місцях, — каже Олександр Валерійович. Всього на підприємстві працює 150 людей. За умови дефіциту роботи, наприклад, в громаді, у нас її вистачає завжди. Такий вже це сегмент ринку. А з вірою у неодмінну перемогу ми зможемо витримати усі труднощі і продовжувати роботу далі і далі.
Стіл присвячений перемозі буде ситним і багатим”.
Олександра ДЗЮБА