Новий кардіолог-переселенець веде прийом в міській лікарні

Коли “болить серце” за країну…

   Щодень ми чуємо про страшні руйнування медичних закладів на тих територіях України, де точаться активні бойові дії. Здається, ворог прицільно знищує лікувальні заклади, щоб перешкодити наданню медичної допомоги постраждалим зараз і знищити їх загалом. Жодного вцілілого медзакладу чи аптеки не лишилося сьогодні на Луганщині. Складна ситуація і на Донеччині та у південних регіонах.
   Без роботи залишаються звісно, і багато медиків. 
   Керівництво Ватутінської міської лікарні всіляко сприяє працевлаштуванню нових спеціалістів, в тому числі і переселенців, які вимушені були покинути свої домівки та робочі місця. Сьогодні у закладі вже налічується чималий перелік нових спеціалістів, які чекають своїх пацієнтів на новому робочому місці. До роботи у лікарні залучено 10 лікарів-переселенців — рентгенолог, офтальмолог, 3 анестезіологи, травматолог, терапевт,  хірург, невропатолог, кардіолог.
Юрій Михайлович Глушко лікар-кардіолог, який нещодавно приступив до роботи у Ватутінській міській лікарні. 
   До приїзду в наше місто, в числі внутрішньо переміщених осіб, чоловік проживав у місті Слов’янськ Донецької області та працював у КНП “Обласне територіальне медичне об’єднання м.Краматорськ”. “ОТМО – це багатопрофільний заклад, відділення та філії якого знаходяться у Краматорську, Слов’янську, Бахмуті, Великій Новосілці та Мирнограді. Персонал підприємства налічує 386 медичних працівників, серед яких є міські та обласні експерти, члени Європейських та Українських асоціацій, кандидати та доктори медичних наук, асистенти та викладачі Донецького національного медичного університету”. — йдеться на офіційному сайті закладу, який нині знаходиться на вкрай небезпечній території нашої країни. 
   Саме в цьому висококваліфікованому закладі з 2016 року працював Юрій Михайлович. Загалом професійний стаж лікаря налічує вже понад двадцять років. Ведення інфарктних хворих, гострих коронарних патологій та багато інших складних патологій — такою була щоденна робота чоловіка, яку нині довелося залишити. 
   Ранок 24 лютого, як і в кожного з нас, для Юрія Михайловича почався тривожно. “Я почув страшні вибухи зі сторони Краматорська і зрозумів — почалося… Перше, що я зробив — набрав доньці, яка проживала і навчалася в Харкові, щоб попередити про небезпеку. Та вона теж прекрасно зрозуміла, що відбувається”, — згадує чоловік. Варто зазначити, що сам Юрій Михайлович харків’янин, який там народився і вчився, а вже професійний шлях проходив у Слов’янську.
   Насправді оце от “почалося” для чоловіка трапилося ще 12 квітня 2014 року, коли перший ворожий чобіт ступив на територію України із загарбницькою метою. Саме тоді, згадує чоловік, ці, близько п’яти десятків осіб, захопили три адміністративні будівлі у Слов’янську, з чого, власне і почалася війна на Донбасі… 
   24-го ж лютого прийшло розуміння, що воєнні дії тепер можуть охопити і всю країну.
Перше про що попіклувався чоловік — безпека рідних. Його доньці таки довелося тиждень просидіти у підвалах та метро Харкова, після чого її вдалося вивезти, зараз вона у Європі. Убезпечити довелося і маму, яку Юрій Михайлович відправив на захід України.
   До нашого ж міста чоловік потрапив за попередніми домовленостями, в нашій лікарні вже працювали його знайомі медики, тому вирішив приїхати до Ватутіного. Каже, приємно вражений прийомом і уважністю керівництва лікарні. “Я отримав усю необхідну допомогу — від найважливіших консультацій до звичайних побутових речей, тому моя адаптація у вашому місті проходить максимально комфортно. Намагатимуся виправдати таку довіру та виконувати свої обов’язки на вищому рівні. Як кардіолог, я знаю, що у часи війни і в образному, і в прямому значенні у людей “болить серце” за нашу країну. Це медична статистика і особливість нашого народу. Вже у перші дні війни почав отримувати велику кількість дзвінків та прохань про поради від людей, ритм серця, яких порушився через надмірне хвилювання. Старатимуся ефективно допомогти кожному, хто потребуватиме моєї допомоги в цій громаді”. Юрій Михайлович консультує, розшифровує кардіограму, надає рекомендації щодо лікування, розбирається в кожному окремому випадку уважно і прискіпливо. Веде прийом лікар у поліклініці, у 29 кабінеті.
   Звісно, як і кожному переселенцю, Юрію Михайловичу хочеться повернутися додому, знати, що на його рідній території спокій, мир, порядок. З трепетом він говорить про свій вцілілий будинок і про медичний заклад, який попри це, на жаль, припинив функціонування. Віра у те, що все налагодиться допомагає триматися і у новому місті. А корисним потрібно бути тут і зараз. Чим і зайнятий.

Олександра ДЗЮБА

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *